Застосування підходу

Методи навчання - проблемні:

а) проблемного викладу;
б) частково-пошуковий;
в) дослідницький.
Форми організації навчального простору колективні:
а) парна взаємодія;
б) мікрогрупова взаємодія;
в) бригадна (групова) взаємодія;
г) міжгрупова взаємодія.
Технологія проблемно - діалогічного навчання містить ТРИ головні компоненти:
а) потреба вихованців в новому знанні або способі дії ("хочу дізнатися..., навчитися ...");
б) невідоме знання, яке дитина повинна засвоїти за проектом педагогічних цілей уроку;
в) відомі знання і сформовані уміння (можу сам, без педагога), засвоєні в ході попереднього навчання.
Проблемна ситуація створюється проблемним формулюванням питань, завдань, завдань пошукового характеру.

Інтелектуальне ускладнення, яке виникає в дитини, коли він не знає, як пояснити будь - яке явище, факт, процес дійсності і як діяти при цьому.
Учень не може досягти мети за допомогою відомих йому (з вивчених раніше) способів дії.
Проблемна ситуація спонукає його шукати новий спосіб пояснення або дії.
Проблемна ситуація включає в себе положення, що містить протиріччя і не має однозначного рішення; особливий психологічний стан особистості, що характеризується виникненням пізнавальної потреби.
Ознаки навчальної проблеми:
а) відсутність у дитини необхідної для вирішення проблемної ситуації знання;
б) відсутність достатнього досвіду;
в) усвідомлення суперечливої ситуації, в якій мають місце протилежні позиції при поясненні одних і тих же об'єктів, явищ, процесів і відносин між ними.

Навчальна проблема має форму пізнавального завдання або завдання продуктивного типу, що містить деяке протиріччя в своїх умовах:
а) надлишкові дані;
б) дані;
в) невірні дані;
г) альтернативні дані.
Проблема в освітньому процесі - це усвідомлення дитиною неможливості в даній ситуації розв’язати протиріччя (утруднення) засобами наявного досвіду і знань.
· Виявлення дитиною суперечності в проблемному завданні, продуктивної задачі призводить до переживання дитини стану інтелектуального утруднення і усвідомлення недостатності раніше засвоєних знань.
· В дитини виникає суб’єктивна потреба в нових знань.
· Усвідомивши недостатність раніше засвоєних знань, і переживши стан інтелектуального утруднення, дитина будує попередні гіпотези щодо способу вирішення проблемної ситуації.
· Перевірка гіпотез призводить до того, що проблемна ситуація для дитини стає проблемою (і відповідно, завданням продуктивного типу), або перетворюється на репродуктивне завдання, яке потрібно вирішити шляхом перетворення певних умов.